Правові аспекти боротьби з корупцією

Деталі

Батьківська категорія: Діяльність Головного управління

Кримінально-правові аспекти боротьби з корупцією

                Кримінально-правовим аспектом боротьби з корупцією є безпосередньо пов’язані дії злочинної поведінки службових осіб у сфері службової діяльності.
У статті 364 Кримінального кодексу України (КК) передбачено відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, під яким (зловживання) згідно з частиною І зазначеної статті розуміється умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Суб’єктами службових злочинів визнаються особи, які займають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, чи виконують такі обов’язки за спеціальними повноваженнями на підприємствах, в установах, організаціях будь-якої форми власності.
Отже:

1. Основним безпосереднім об’єктом зловживання владою або службовим становищем, як і родовим об’єктом злочинів у сфері службової діяльності, є встановлений законодавством та посадовими інструкціями порядок здійснення службовими особами своїх повноважень (на це прямо наголошено в Законі України “Про державну статистику”), а також авторитет органів влади, об’єднань громадян, суб’єктів господарювання в цілому. Крім того додатковими безпосередніми об’єктами зазначеного злочину можуть бути будь-які соціальні цінності ( здоров’я, честь і гідність особи, її конституційні та інші права, свободи ), державні й громадські інтереси, законні інтереси  юридичних осіб.
2. Об’єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем характеризується сукупністю трьох обов’язкових ознак:
3. діянням у вигляді використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби;
4. наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб;
5. причинним зв’язком між діянням та наслідками.
6. Зловживання владою є вчинення службовою особою, котра постійно або тимчасово здійснює функції представника влади, умисного діяння всупереч інтересам служби з використанням повноважень, якими вона наділена на підставі законів та інших нормативно-правових актів.
7. Зловживання службовим становищем – це, як правило, використання всупереч інтересам служби повноважень, якими службова особа наділена у зв’язку із займаною нею посадою. Зловживання службовим становищем (виходячи із вище викладеного) має місце не лише в разі вчинення службовою особою діяння в межах своєї компетенції, тобто діяння, пов’язаного з її власними повноваженнями, а й у випадках, коли така особа використала авторитет займаної посади, службові зв’язки, а також можливість завдяки своєму службовому становищу давати вказівки, рекомендації підпорядкованим організаціям і контролювати їх виконання тощо.
8. Під використанням влади чи службового становища всупереч інтересам служби необхідно розуміти таке порушення службовою особою своїх службових обов’язків, яке заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом прав, свобод та інтересів окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Отже охоронюваний законом інтерес, таке поняття чітко викладене в пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, це поняття слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності й іншим загальноправовим засадам.

Поняття “інтереси служби”, безпосередньо пов’язано з обсягом прав та обов’язків службової особи підприємства, установи чи організації, тобто з її повноваженнями (компетенцією). В нашому випадку відповідно до частини 1 статті 1 Закону України “Про державну службу” така служба – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті й одержують заробітну плату за рахунок державних коштів, щодо практичного виконання завдань і функцій держави. Зазначені особи є державними службовцями.
Таким чином, суб’єкт аналізованого злочину спеціальний – ним може бути тільки службова особа.
Слід пам’ятати, що згідно з пунктом 1 примітки до статті 364 КК України, як визначалось вище службовими є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з використанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.

Корупційними правопорушеннями, які можуть містити склад злочину і кваліфікуватися за статтями 364 чи 365 КК, є корупційні діяння, зазначені у підпунктах “а” і “б” частини 2 статті 1 Закону України “Про боротьбу з корупцією” та діяння, передбачені статтями 5, 6, 10, 11 цього Закону.

 По суті й за змістом корупційне правопорушення, вчинене службовою особою, яка належить до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, завжди є зловживання владою або службовим становищем виходячи із своїх повноважень, у тому числі й таким, яке виявляється в умисному невиконанні цією особою обов’язків, покладених на неї статтями 10 та 11 Закону № 356-95-ВР.
У теорії кримінального права неодноразово вирішуються питання про те, чи має службова особа нести відповідальність за злочини у сфері службової діяльності (статті 364-367 КК), якщо її діянням заподіяно істотну шкоду лише інтересам підприємства, установи, організації [де вона працює або власником (співвласником) якого  вона є], а також про умови і порядок притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності у випадках заподіяння такої шкоди одночасно із заподіянням шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, у тому числі працівникам зазначених підприємств, установ чи організацій, або державним чи громадським інтересам, або інтересам інших юридичних осіб.
Кримінально-правова оцінка діяння службової особи, яким заподіяно шкоду “власним” підприємствам, установі, організації, має даватися з урахуванням передусім мотивів і мети вчинення діяння, психічного ставлення цієї особи до його наслідків у вигляді заподіяної шкоди, а також виду останньої. При цьому обов’язково необхідно встановити, чи не було таке діяння вчинене у стані крайньої необхідності (стаття 39 КК) або в умовах виправданого ризику (стаття 42 КК). За наявності зазначених обставин, що виключають злочинність діяння, воно має розцінюватись як правомірне та/або суспільно корисне чи вимушене (виправдане). Отже, посадові особи Головного управління статистики, як державні службовці повинні чітко усвідомити ці фактори, дотримуючись в своїй повсякденній роботі вищевикладених  вимог Закону.

Зловживання владою або службовим становищем тісно пов’язане з хабарництвом. Одержання хабара полягає в одержанні службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабар, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням даної їй влади чи службового становища.

1. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується виною у формі прямого умислу щодо використання службовою особою влади або службового становища в супереч інтересам служби. Обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони аналізованого злочину є мотиви вчинення службовою особою діяння з використанням влади чи службового становища в супереч інтересам служби – корисливі мотиви, інші особисті інтереси чи інтереси третіх осіб. Під корисливим мотивом, розуміється прагнення особи одержати для себе або для інших осіб не будь-яку, а лише матеріальну вигоду (наприклад, отримати майно або право на нього, звільнитись від матеріальних витрат). Під іншими особистими інтересами розуміється будь-які інтереси службової особи, крім корисливих, зокрема: кар’єризм, бажання приховати недоліки в роботі, помститись, одержати будь-яку вигоду нематеріального характеру тощо, а під інтересами третіх осіб – інтереси (як корисливі, так і некорисливі) будь-якої іншої особи, на користь якої службовою особою вчиняються (або не вчиняються) певні дії з використанням влади чи службового становища всупереч інтересам служби.
2. Об’єктивно хабар у більшості випадків є засобом досягнення певної мети (певного результату) хабародавцем, який зі своєї ініціативи дає його службовій особі з метою понукати її вчинити чи утриматись від вчинення певних дій в його власних інтересах чи інтересах третьої особи. Суспільна небезпечність одержання хабара визначається головним чином не сумою коштів, за які вдалося підкупити посадову особу, а самим фактом, що вона “продається”. Суспільно небезпечним є саме “продажність” службової особи при хабарництві, тобто можливості підкупити посадову особу. Аналіз складу злочину полягає, саме в тому, що службова особа одержує хабар за виконання чи невиконання будь-якої дії в інтересах того, хто його дає, чи в інтересах третьої особи. Як елемент хабара є протегування. Під протегуванням слід розуміти сприяння іншій особі у вирішенні (влаштуванні) її справи (наприклад, посадова особа відділу праці  підійшла до посадової особи відділу торгівлі з проханням прийняти статистичний звіт з торгівлі у юридичної особи, строк прийняття якого минув, без складання протоколу), тобто задовольнити потребу, своєрідне заступництво щодо такої особи порушника, його підтримку, прихильне ставлення до нього. Протегування може мати місце у наданні певних переваг окремим підлеглим, наприклад: збільшення посадового окладу, преміювання, нереагування на вчинювані ними дисциплінарні правопорушення; заступництво щодо підлеглих, які вчиняють протиправні діяння; штучне підвищення авторитету (створення позитивного іміджу), хабародавця чи інших осіб, перебільшенні їх ділових якостей тощо. Потурання з боку службової особи полягає в тому, що вона не перешкоджає вчиненню підлеглими неправомірних діянь (не заважає їм у цьому), не звертає увагу, не реагує  належним чином тощо. Тобто потурання – це бездіяльність службової особи, яка не вчиняє ті дії, які повинна вчинити, а протегування, навпаки, – вчинення нею певних дій.
3. Суб’єктом одержання хабара може бути службова особа, яка могла, використовуючи надану їй владу чи службове становище, вчиняти (не вчиняти) певні дії, так і та, яка відповідно до своїх повноважень могла давати вказівки і контролювати діяльність інших  підприємств, установ, організацій. Суб’єктом цього злочину визнається і службова особа, яка не уповноважена була вчинювати обумовлені при передачі хабара дії, але завдяки  своєму службовому становищу могла вжити заходів до їх вчинення іншою службовою особою.
4. Злочин “одержання хабара” потрібно відмежовувати і від корупційного діяння – незаконного одержання особою уповноваженою на виконання функцій держави, у зв’язку з їх виконанням матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, відповідальність за яке передбачена пунктом “а” частини 2 статті 1 Закону України “Про боротьбу з корупцією”. Оскільки предмети названих правопорушень та ознаки об’єктивної сторони їх складів збігаються.

Відрізняються ці правопорушення за ознаками суб’єкта та характером поведінки особи, якій надаються блага майнового характеру.
Суб’єктом зазначеного корупційного діяння є не будь-які службові особи, а тільки уповноважені на виконання функцій держави, а суб’єктом одержання хабара – всі службові особи, в тому числі ті, які не віднесені законом до категорії уповноважених на виконання функцій держави.
Основними ознаками, за якими розмежовуються аналізовані правопорушення є мотиви й мета надання особі уповноваженій на виконання функцій держави, матеріальних цінностей, послуг матеріального характеру чи вчинення дій такого ж характеру: якщо той, хто надає такі послуги, прагне досягти певної поведінки службової особи – вчинення чи не вчинення в його інтересах певних дій, які вона може чи повинна вчинити з використанням наданої їй влади чи свого службового становища, то має місце злочин, передбачений статтею 368 КК України.