Методологічні пояснення 

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел – загальна кількість забруднень, що надійшли в повітряний басейн від стаціонарних джерел викидів, як після проходження пилогазоочисних установок в результаті неповного уловлення й очищення на організованих джерелах забруднення, так і без очищення від організованих і неорганізованих джерел забруднення. Сюди не включаються викиди забруднюючих речовин у результаті ерозії грунтів (пилових бур),  лісових пожеж і т.п.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел - загальна кількість  забруднень, що надійшли в повітряний басейн під час роботи двигунів  автомобільного, авіаційного, залізничного та водного транспорту та виробничої техніки.
Відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються в процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення, та від яких їх власник  повинен позбутися  шляхом утилізації чи видалення.
Небезпечні відходи – відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості,  які створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.
Поводження з відходами –дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.
Утилізація відходів – використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. 
Знешкодження відходів – зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.
Видалення відходів – здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх.
Захоронення відходів – остаточне розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи на об’єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини не перевищував установлених нормативів.
Спеціально відведені місця чи об’єкти –місця чи об’єкти (полігони, комплекси, місця розміщення відходів, сховища, споруди, ділянки надр  тощо), на використання яких отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами.
Обсяги продукції, робіт та послуг лісового господарства включають продукцію лісозаготівель, побічного лісокористування, роботи та послуги, пов’язані з лісогосподарською діяльністю, обраховані у фактичних оптових цінах.
Заготівля деревини – це вирубування стиглих деревостанів на спеціально виділеній ділянці лісу з метою отримання деревини, вирубування окремих насаджень з метою вирощування та охорони лісу, отримання деревини під час очищення лісу від захаращеності.
Ліквідна деревина – до ліквідної деревини належить деревина, яка може бути використана з господарською метою.
Відтворення лісу – комплекс заходів, спрямованих на поліпшення якісного складу лісів, підвищення їх продуктивності, біологічної стійкості, досягнення оптимальної лісистості шляхом створення в максимально короткі строки нових насаджень найбільш економічно та екологічно доцільними способами і технологіями.
Рубки головного користування – це вирубування стиглих деревостанів з метою заготівлі деревини.
Мисливські угіддя  – ділянки суші та водного простору (ліси, поля, луки, болота, озера тощо), на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.
Мисливські тварини – дикі звірі та птахи, що можуть бути об’єктами полювання.
Заповідники  − природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного або загальнодержавного значення, що  створюються з метою збереження в природному стані типових, найбільш типових, унікальних природних комплексів біосфери або цього ландшафту, для екологічного моніторингу,  розробки наукових засад охорони й ефективного використання навколишнього природного середовища.
Національні природні парки – природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення й ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню й естетичну цінність.